15 травня 2020 року ми обговорили важливі для міст та суспільства питання з видатними новаторами сучасності та експертами:

• Валерій Пекар — підприємець, викладач Києво-Могилянської та Львівської бізнес-шкіл, співзасновник громадянської платформи Нова Країна
  
  
• Андрій Длігач — засновник та CEO Advanter Group, доктор економічних наук, стратег, футуролог, член ради директорів Digital Transformation Institute. Член ради директорів SingularityU Kyiv, CEO, Luniter troubleshooting. Співзасновник бізнес-спільноти Board
  
  
• Костянтин Колесніков — консультант з розвитку територій, концептолог, маркетолог. Координатор Київської Стратегічної Спільноти, член Національної спілки архітекторів України та співзасновник Urbosophia та Wise City Game
  
  
• Алла Петренко-Лисак — кандидат соціологічних наук, доцент КНУ імені Т.Шевченка, експерт з соціології простору, соціології техніки та електронних комунікації
  
  
• Юліан Чаплінський — архітектор, урбан планер. Заступник міністра Мінрегіону 2019 року, головний архітектор м. Львова 2015-2019
  
  
• Євген Найштетік — біомедик, радник голови Міністерства охорони здоров'я 2019 року. Засновник Platform 20k, президент компанії Planexta Іnc, керуючий партнер Lorton Investments Sp. z o. o.

На перший погляд здається, що автомобілецентричний генплан, буде більш ефективний для міст. Бо у своєму авто - безпечніше та легше на карантині, аніж у громадському транспорті. Але це далеко не так. Чимало міст Європи, скориставшись ситуацією, створили сотні кілометрів велодоріжок та пішохідних зон.
Нам потрібно покращувати урбаністичну культуру міста та не втрачати можливості. Варто розвивати велорух, покращувати громадський транспорт та збільшувати кількість пішохідних зон. А поверховість та густота населення повинна бути в гармонії із вулицями. Актуальною проблемою є відсутність інститутів міст, які могли б моніторити міську ситуацію за реальними даними.

За останній період кардинальних змін у містах не сталося. Голодних бунтів не було. Але, були точкові акції протесту, що стосувалися функціонування малого бізнесу. Реальні соціальні зміни ми побачимо через кілька років – говорить Алла Петренко-Лисак. Підвищилася цікавість до пошуку легких інвестицій та швидких прибутків.

Сформувалося кілька груп "за інтересами":

• група страху, самонавіювання та самопророкування
• група активістів-трансформаторів
• група ініціаторів, що ґрунтується на довірі, співпраці, кооперації та підтримує групу трансформації
• решта – пливуть за течією

Важливою є кооперация та співпраця, а також переосмислення нашого способу життя у зв'язку зі зміною клімату та екології. Потрібно думати на перспективу та враховувати сучасні тренди:

• децентралізація та деурбанізація – великі поселення зменшуватимуться, а малі - ростимуть
  
• інфраструктурування по-справжньому децентралізовано пов'язане - це нова модель, заснована на принципах життєвого циклу і достатньої необхідності
  
• фізичне та соціальне дистанціювання – планування організації простору з пустотами, резервами та зеленими зонами.
  
• розвиток сервісів, не тільки мобільних, а і локальних (квартальних, придомових) пов'язаних зі здоров'ям, вихованням та побутом
  
• публічність та відкритість, і, як наслідок, перегляд спільного сусідства. В першу чергу - на мікрорівні: співволодіння, колективна відповідальність
  
• розвиток запиту на природність: понти і "споживацтво" йдуть у минуле
  
• запит на адаптивне середовище і моделі поведінки, взаємодії з таким середовищем, - будуть виконуватись через гейміфікацію
  
• поява віртуальних міст, як відображення існуючих – це більше про смарт сити
  
• поява партій містян, як переосмислення міських політик
  

Кожна велика криза не створює нових трендів, а лише прискорює ті тренди, які накопичувалися, набрали силу і з'явилися до початку кризи. Це є хороша новина. Оскільки, спостерігаючи за ними, ми можемо передбачити майбутнє і подивитися куди рухаємося. І той, хто рухається за трендами – виграє. Це стосується людей, компаній, міст та країн. Хто чіпляється за минуле, чи намагається звернути, – тоне.

Наприклад, тренд віддаленої роботи вплине на функціональність житла, розмір офісів та завантаження доріг. Житло буде змінюватися для зручності роботи. І те житло, яке не відповідає потребам майбутнього, буде дуже сильно дешевшати, і навпаки. Часткова поява людей в офісі значно знизить потребу у великих офісних площах. Місто, район та будинок "3 в 1", де можна жити, працювати та розважатися, формує абсолютний запит на проєктування житла, міста та публічних просторів.

Страхи управляють нами, але не формують базових трендів. Самі зміни в структурі міста були ще до кризи. Наприклад, у Києві знизилась привабливість центру міста. І торгівельні центри - вже не так приваблюють людей.

Ми будемо більше переміщатися та перестанемо прив`язуватися до нерухомості чи певної території. Бо це лишає можливості відповідати на виклики пандемії та реалізовувати свої уявлення вільного і повного інтересів життя. Набере популярності шеринг нерухомості в новому форматі. Виграють гнучкі торгівельні центри, ресторани та офіси, які легко зможуть трансформуватися. Наприклад, зранку будуть представляти собою одну концепцію, а ввечері - іншу.

Різниця в залежності від розміру міст є незначною. У великих містах важче домовитися та складніше співставляти інтереси, ніж у малих містах. Оскільки у малому місті комунікації коротше і гравців менше, деякі малі міста часто дають фору великим. Велике місто, в свою чергу, має більше ресурсів. Але ключовим показником є не розмір міста та кількість населення, а сила та згуртованість місцевих громад. Культура діалогів у містах дозволяє набагато швидше розвиватися. Хорошим прикладом такої культури є місто Івано-Франківськ.

Важливим є, на скільки громада здатна взяти на себе відповідальність за розвиток міста. Головним автором міста є не міська громада, а місцева громада. Тому потрібно будувати не систему районів, а піднімати структуру міста знизу вгору. Фазовий перехід руйнує старі структури, а ієрархії перестають працювати і лише заважають. Спроможність міста залежить від співвідношення в місті жителів та містян. Наприклад у Києві жителів багато, а містян - дуже мало.

Майбутнє не визначено наперед. Є невідворотні тренди: віддалена робота, цифровізація, біотехнології, "вимивання" середнього класу, збільшення тривожності та турботи про здоров'я. А є варіативні тренди – це коли обидва тренди проявлені добре і ми не знаємо, який із цих трендів переможе. Ось кілька прикладів:

• Глобалізація проти протекціонізму: з одного боку глобалізація набрала силу і коронавірус не знає кордонів. А з іншого боку бачимо закриті кордони, колючий дріт, відсутнє авіасполучення, кожна країна сама бореться за себе.
  
  
• Соціальна згуртованість та соціальна дистанція: з одного боку ми думаємо за себе та безпеку близьких, а з іншого боку зростає волонтерство і ми турбуємося про тих хто в зоні ризику.
  
  
• Тотальне спостереження та свобода: одного боку ведеться спостереження за людьми, а з іншого боку громадянська свобода є одним із найбільших трендів останніх років.
  
  
• З одного боку – більш відповідальне споживання, бо ми знаходимося на межі екокатастрофи, а з іншого боку – всі центробанки заливають планету грошима, і ці гроші треба витрачати, щоб запустити економіку.
  
  

На цих розвилках стоїть світ і ми не знаємо, як воно буде. Не уряди, не корпорації, не таємні спільноти приймають рішення про те, куди зверне світ, а кожна людина робить свої маленькі вибори. І вибір мільярдів людей визначить на яку з цих двох колій поверне світ. Тому ми маємо бути більш усвідомленими і розуміти, що вибір якоїсь 1000 людей чи одного міста вирішить куди поверне світ.

Переважна більшість глобальних міст є такими саме тому, що вони знаходяться на територіях країн прискореного розвитку. Чи будуть вони зростати – точно невідомо. Але тренд децентралізації буде переважати, і йдеться саме про управління. Територія буде територією суцільної забудови, враховуючи парки та інфраструктуру, тому що є поняття середовища. Наприклад: чому у Кремнієвій долині розвивається інноваційна економіка? Бо це середовище, де люди збираються в одному місці не через зум, а в живих місцях, кав'ярнях та пабах.

Міста будуть змінюватися, стаючи більш пласкими та централізованими. Але на цих територіях будуть розраховуватися валютами, які виробили держави. Будуть судові системи та нормативні регуляторні речі, які встановлені державами, а не самими містами.

Маржу будуть створювати технології, які створюються не єдиним колективом, а в колаборації різних організаційних структур, які можуть бути не на території однієї країни.

Варто дати місцевим органам можливість змінювати планувальні закони. Бо в Україні до сих пір ДБНи та обмеження пишуться на всю країну. І це є помилкою. Адже масштаб Львова чи Чернівців, не зрівняються з Дніпром.

Кожне місто має свої особливості та традиції. Місцеві влади повинні мати більше можливостей для керування та створення своїх "правил гри". Місто має саме вирішувати транспортні розв'язки та типологію житла, міксованого з функціями роботи і відпочинку. Зараз не існує ДБН для створення такого житла. І доки його створять на державному рівні - пройде кілька років. Тому ефективніше буде, якщо такі норми розроблять місцеві люди, які точно знають своє місто і який із цього буде ефект. Звісно ж такі питання потрібно вирішувати із місцевими обговорюваннями.

Зараз час можливостей для максимальної децентралізації. Люди повинні діяти на місцях. І, як показує практика деяких ОТГ, якщо людей максимально відпустити, – вони самі собі дадуть раду і будуть жити краще ніж до цього.

Останні 5 років найбільш привабливим, з точки зору інвесторів, є місто Париж. Не дивлячись на бунти, зупинки метро, величину та популярність – говорить Андрій Длігач.

Для інвесторів найбільш важливими є дві речі: інфраструктура та наявність людей, які мають достатню сучасну компетенцію, пов'язану з новою економікою. Рівень освіти, медицини, злочинності, демократизації – домінуючі фактори для інвесторів. Але довіра до міста є визначальною, бо інвестори теж люди.

Приваблюють не тільки рейтинги, а й те, що можна приїхати у місто, де цікаво і приємно жити. Існують рейтинги, які визначають якість життя у місті. В Україні Київ є самим привабливим для життя та інвесторів містом. По різним рейтингам ми знаходимося від 150-200 місяця.

Містам потрібно створювати міські ком'юніті, які здатні впливати та інвестувати. А для кожного інвестора важливим є збереження бізнесу та прозоре законодавство.

Під впливом зв'язків спільнот формуються тренди. І тут важливо розуміти, що таке комунікація. Головне в комунікації: скільки нас комунікує, якою мовою ми говоримо і наскільки ми можемо кодувати і розкодовувати ті сенси, які ми намагаємося донести один одному. Бізнес та влада мають свої "мови", а що їх об'єднує це мова конкуренції. У суспільства та громад - свої "мови" і різні сценарії комунікації.

Важливим в комунікації є модерування та як відбувається сама модерація цієї комунікації. Комунікація потрібна, їй треба вчити і вчитися, і головне: не уникати. Адже комунікація – це стратегія, тоді як висловлювання – це тактичні дії. А от нетактичні комунікації творять балаган. Урбанпростір має стати простором комунікації. Контактні взаємодії зараз не просто в тренді, на них запит.

Зараз той час, коли можлива поява теорій про гібридні простори: село з елементами міста чи мегаполіси з горОдами. З'являться нові ідеї та тактики захисту соціально незахищених груп населення. Соціальна відповідальність бізнесу почне шукати нові засоби аби вважатися гарними для податкової, свого реноме та репутації.

Посвіжішають війни – освіжаться вміння і навички конфліктувати, адже з'являться оновлені підстави з'ясовувати, хто кращий. Почнуться експертні війни: хто краще зконструюює та продасть свої погляди та оцінки. Віртуальні комунікації стають реально реальними, в тому сенсі, що вже не виокремлюються в особливу форму взаємодій. Актуальною постане верифікація благонадійності людини, наскільки вона "реальна" в плані власної персони, а не є цифровою імітацією особистості.